ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
– Добре, я відплачу вам тим самим,- сказав він, переходячи до неї по шосе і несміливо доторкуючись до вологих білих ворсинок на її рукаві.- Ви мало не щодня ходили в гори з етюдником. … Але ніде – жодної барвної плямочки, жодного доторку пензлем, нічого, біла пустота. … Доторкнувся до товаришевого тіла, спробував перевернути Лучука.