Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Ущасливив бідолашну вбогу вдівоньку козачку, Як поняв у неї безприданку дочку-одиначку. … Проста хата в нього сяла тільки гарними богами, Та пахущими на божниках квітками й рушниками, Та хорошою, як Божий рай, вродливою дочкою, Що всім брала очі дивною якоюсь красотою. … Хай їх цураються, З ними не знаються Отецькі чесні дочки.