Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
— Може, й не дочекає, — … Нехай, що вона й гарна, нехай, що найліпше вміє ворожити — хоча така молода — хоча й дочка славного між циганами Андронаті — йому вона вже не жінка. … — звернувся до шатра, де була дочка. … — питає старець і розтуляє уста, бо часом не дочуває добре. … — Але вона гарна, мов боярська дочка.