Результати пошуку слова: Доч

Чжі-нюй у давньокитайській міфології, дочка небесного правителя Тяньді, — … Цікавою з цього погляду є казка “Дідова й бабина дочка”, де на лісовому шляху дівчини-сироти стрічаються піч, криниця і яблуня (жіночі Марія Приймаченко. … віддасть дочку. … Прийде мати води брати, мою косу познавати: “О де коса мої дочки, мої дочки Вуляночки!”.

доча́сно – прислiвник незмінювана словникова одиниця

І йому лишалось тільки йти додому, до Любеча, а все ж він хотів знайти, побачити, а може, й забрати з собою дочку Малушу. … Хто-хто, а він допоміг би мені знайти дочку, адже тоді, вночі на острові Хортиці, князь так сердечно говорив зі мною, обіцяв знайти Малушу. … І про дочку я його просив.

З того вечора до клопітливих материнських обов'язків долучився ще один: розбирати доччину писанину. … Вона наблизилась до Лесиного ліжка, постояла, потім ніжно погладила доччину голівку. … Петро Антонович поспішив до дочки. … заспокоїв той, голублячи дочку. … Помер він, не дочекавшись волі.

П р о н я – дочка їх. … Галя – її дочка. … Нам же треба було дбати: дочка росла – єдиначка; треба було на посаг складати. … Та так, так… А наградив-таки нас господь дочкою – розумні! … Ви таки, як бог дасть, на мою науку дочекаєтесь! … Не видержиш дочитати! … Дочекалась-таки! … Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочке у всьом.

Котилися й котились у старої з очей сиві сльози, уздріла вона дочку тої красуні й пришельцеву – крапля від краплі була вона в матір. … Можливо, розніс ту пісню по околиці вітер, заранжував її в хмарах, спустив додолу і вклав до вуха старшій дочці Олександри Панасівни. … –  Ще я дочекаюся дівчинки, –

Його жiнка мене викохала сполом з своєю дочкою; в їх хатi я й зросла, у їх i служити зосталася. … Любив вiн дуже i жiнку й дочку, та хотiв, щоб слухали вони його, не питаючи, не озиваючись. … Була в їх дочка Катря… Ся не в матiр зародилася – палка, прудка дiвчина – трудно їй було батеньку коритись.

Через рік молода пані у тяжких муках породила дочку і, вспівши тільки сказати, щоб назвали дитину Галиною, одійшла у царство вічного покою. … Сини заспокоїли батька, що уволять його волю, і поїхали, а пан Януш з дочкою знову лишилися самі. … Тільки зв’язані руки та дочка на сідлі у козака не давали до сього можливості.