Skip to content Або ось малюнок безсонної ночi, де поет не чує нiчого, крiм власної нудьги: Приходить нiч в смердючу хату, Осядуть думи, розiб’ють На стократ серце, i надiю, I те, що вимовить не вмiю, I все на свiтi дроженуть, I спинять нiч; часи лiтами, Вiками глухо потечуть. 