НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Її дрібненькі ніжки якось ніби знехотя посовувались по смугнастому килимку-доріжці через покої. … Оповідала вона гарно й з найменшими дріб’язками: і як вона дзвонила в дзвоник коло дверей, і як входила в покої, кого застала вдома, кого ні, і як застала в покоях. … Люба сіла за рояль і заграла щось дрібне та веселе, та швидке.