Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment На східному березі Дніпра проти голови Хортиці ріс гарний дубовий гай, у якому, певне, стояла хата Сагайдачного, бо та місцевість і досі зветься “Сагайдачне”.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment А добру збудував він фортецю — не гірша за мою уманську: дивись, який глибокий рів за мурами, а далі земляні окопи й на них дубовий подвійний частокіл… … Найда, перестрибуючи через пеньки й колоди, добрався до того місця, де він учора серед розкиданого сухого гілля побачив дубовий пеньок.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Перша сніжинка війнула перед очима і впала на скручений дубовий листок, на диво схожий на дитячу руку. … По завіяному шляху вітер переганяв сухі димчасті струмки снігу, зрідка в них вплітався напівстиснутим дитячим кулачком дубовий листок або чіпка опука перекотиполя.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ялинка Posted on by / 0 Comment На крайнебi, за яром, легкi хмаринки займались, як од вогню солома, а важкi червоно тлiли, наче дубовий вугiль.
ШЕВЧЕНКО Тарас – Назар Стодоля Posted on by / 0 Comment Гнат А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пень дубовий.
Украдений син – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Коли вже станула висока могила, а на ній дубовий хрест, козаки заспівали: Рости, рости, та клен-древо, рости вгору високо поховали пана-отамана в сиру землю глибоко.
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment Розбив собі головище На дубовий конарище (Соло Півень витяга); Вилетіла Муха з хати Комаренька рятувати (Вся рідня підпомага). «
УКРАЇНКА Леся – Лісова пісня Posted on by / 0 Comment в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде вiдати!
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment Здавалось, немов старий ліс дубовий, і тихе село, і все, сповите в синяво-срібне світло місяця, причаїло дух та прислухувалось пісні… Лише старий годинник ішов собі своїм спокійним ходом, одностайно; а його одностайне тикання переривав хіба часом гіркий нервовий плач… Не плач, Іринко!
