Результати пошуку слова: Дукат

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Жаль їм воликів круторогих, корів та овечок, табунчиків гарних коней, ну, та ще й талярів-дукатів… Не турбуйтеся — ваші статки і без того москаль забере, добереться до вашого стада і до ваших непустих льохів, а ви як не до пікінерів (підете) , … На зморшавілих дощаних полицях стояли мішечки з дукатами та іншим золотом.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

Під кінець Польщі то можна було набути титул за яких десять–п’ятнадцять дукатів. … Це ж відомо, що всякий худопахолок, принабувши собі пару–другу сотень дукатів, тікає із своєї околиці, де його всі знають, і їде — куди? … Ми єк сто дукатів добудемо, то кажемо — ого!

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

У туркені у кишеніі Таляри, дукати. … Не кишені трусить, Не дукати лічить – Будемо гуляти, Братів визволяти. … До вашої мості У туркені у кишені Таляри-дукати. … Не кишені трусить, Не дукати личить – Будемо гуляти Братів визволяти.

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

Дукати сховані в келії монастиря святого Флора. … Дивіться, що я тут знайшов!» І показав Лиска жменю золотих дукатів. … Повиносили з скарбниці золото, а в кутку ті дукати і завалялися. … Зраднику тому, що видав свого отамана, пан дав капшук золотих дукатів, ще й грунту добрячий шмат наділив.

Квитка-Основ’яненко – Козир-дівка

Posted on by / 0 Comment

Аж тут Івга – беркиць йому в ноги і стала прохати: «Братику Кіндратовичу, соколику, що хоч озьми… от намисто… от і дукати… І ще тобі дякуватиму… позволь мені з Левком на самоті переговорити… розпитати його! … Не вбивайся, не траться, не давай мені намиста і дукатів; оддай мені себе усю із худобою.

Апанович – Гетьмани України і кошові атамани Січі

Posted on by / 0 Comment

Вони везли лист короля й гроші в дарунок, до яких гетьман додав ще 50 тисяч золотих дукатів. … Йдеться про двоє боченят, наповнених золотими дукатами, а також два мішечки з коштовностями, а головне — про скриньку з паперами, яку все своє життя марно шукав Петро.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

— Щоки дуката линяють, в дрібних зіницях мерехтить колюча злість. … А у верховітті коливалися шуми, то зелені-зелені, обсипані сонцем, то срібні, наче кожний листок ставав дукатом, то попелястосизі, найбільш сумовиті — десь хмарити починало. … Тихо падають з дерев на землю золоті дукати.