КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов Posted on by / 0 Comment …Дружка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді Дулівка – наливка, настояна на грушах-дулях Єгди – коли Єдиус – жіноча прикраса у вигляді монети; дукач ъ Єлико – оскільки, скільки Єсте – теперішній час від дієслова бути Жарнївки – круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися на шиї у вигляді прикраси Житія…
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся Posted on by / 0 Comment …Дружка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді Дулівка – наливка, настояна на грушах-дулях Єгди – коли Єдиус – жіноча прикраса у вигляді монети; дукач ъ Єлико – оскільки, скільки Єсте – теперішній час від дієслова бути Жарнївки – круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися на шиї у вигляді прикраси Житія…
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Барвисті стрічки, намиста, коралі, дукачі, тисячі й тисячі див, щороку інша крамниця, щороку купують і продають, торгуються, жартують, лаються, сміються.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment Проходячі частини зустрічають коло воріт чорноокі “кралі-молодички” в корсетках, з коралями і срібними дукачами на шиї. … – Розвернув на тарілці хустину із срібними хрестиками, намистами, срібними “дукачами”, коліровими стяжками, які забрав “товаришам” із кишень.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment На Марині плахта-аж очі на себе бере: картата, червчата, шовком заткана; темносиня оксамитова керсетка; біла, наче сніг той, тонкого полотна сорочка з вишитими-вимережаними рукавами; на ногах – невеличкі червоні сап’янці; на шиї-намисто добре, хрести та дукачі; на голові- з квіток віночок, а кінець коси аж горить стьожками!..
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Чорне скуйовджене волосся не псувало її вроди, на смаглявій шиї видзвонювало намисто й дукачі.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment одначе то не був вітер, то була, навпаки, тверда й цупка, як дукачик у разкові, певність власної обречености якомусь іншому приділові, котру всі довкола — крім хіба матері, в якій завше чула мовчазну підтримку, —
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment Відай, вона відійде навіки сама від нас, а золоті дукачі твої остануться тобі.
