Skip to content Вірка-солдатка почала всюди нашіптувати, що це, мовляв, Марія така чаклунка, що вона, тобто Вірка-солдатка, й думати забула, як мужчина виглядає, і все ж, як тільки-но з’явився Маріїн птах у неї в хаті, так одразу й відчула, що дитинка прокидається в її материнському місці. В першій хвилі не знала, що думати, побачивши себе самою, без своїх людей, без Раду, без матері, батька, що досі не відступали від неї. …
Надворі цідило без перерви, громи все ще котилися, грозили, і про дальшу дорогу годі було йому думати. 