Результати пошуку слова: Думка
ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу
По короткій паузі у Психолога сяйнула думка. … – скрикнув він і, вважаючи, що така думка не позбавлена дотепності, провадив далі: – … На мить у мене майнула думка, чи не втратив я, бува, розум? … Думка ця викликала в мене відчуття чисто фізичного болю. … З цими думками я звівся на ноги й озирнувся, чи не можна де викупатись.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика
б’ється в професоровій голові бентежна думка. … – Якщо спільна думка на користь Ван-Саунгейнлера, ми повинні сьогодні ж взятися за підготовку до подорожі. … Але ще більше його непокоїла думка: що буде з Атауальпою? … Думка плуталася, чіткої відповіді не було. … Останні слова він пробурмотів майже пошепки, ніби прикидаючи щось у думках.
Володимир Дрозд – Катастрофа
І відтоді Загатному не давала спокою думка, що його життя випадковість і нічого не зміниться в світі, напише свої романи чи ні, тобто вони не мають для світу абсолютного, позачасового, позалюдського значення. … Очі замислено відсутні, весь у собі, в думках, у словах, що легко шелестіли, випереджаючи перестук друкарської машинки.
Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях
Дивлячись на них, я забував про все земне і думками злітав угору, в безкрайні космічні простори. … Поки він вовтузився з моєю карткою біля терміналу, я трохи зібрався з думками і дійшов висновку, що його історія про друга молодості – вигадка, причому придумана наспіх. … Я помовчав, збираючись з думками.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Тарас Григорович Шевченко КОБЗАР Зміст Причинна Думка (“Тече вода в синє море…”) … Думка (“Вітре буйний, вітре буйний!..” … ) Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) … Думка (“Нащо мені чорні брови…”) … каже думка, жалю завдає. … [1837, С.-Петербург] Думка Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає.
БАРКА Василь – Жовтий князь
Думка прив'язана до одного: як будуть разом – « … Губиться думка. … метнулась думка про «хазяїна», очі якого глянули потім, спинені, з крижаною рудістю, ніби зимносердна істота старовини, оживши, крізь них загрозилась. … Обмеживсь думками до обсягу своєї особистості і конечних справ; стало тихо на душі.