Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Дурні та гордії ми люди…” “ … Ой маю, маю я оченята…” Сестрі “Колись дурною головою…” “ … Дура, отвяжися! … Твою долю, моя доню, Позаторік знала, Позаторік і зіллячка Для того придбала». … Взяла зілля, поклонилась: «Спасибі, бабусю!» Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні? … І дурень, і мудрий нічого не знає. … Дурень!