Skip to content Тому вони й гинуть на тілі дурних жінок. …
– Дурниці! …
Коли ж він, нарешті, вийшов з кабінету, то попрямував не до гостей, а до прохолодної комори, де лежали в’язанки Йєменського зілля. …
– Гадаю, що насправді ми не такі дурні, якими, мабуть, видаємось, і не такі вже нерішучі, як може здаватися… – Чомусь тоді, можливо, з побоювання сорому від чужих посміхів: мовляв, «дурна дитина в вас», – …
– Ні, ви дурите… – …
З нами обходяться, як дурні хазяї з собаками. …
Ходила коло нього мати, розпитувала, що болить, приносила пити гарячу настоянку з зілля, як чай, припрошувала брати печиво, – Ви ж самі, пане, запримітили, які дурниці плела та навіжена жінка, лякаючи вас. …
Гадаєте, що ми такі дурні і не знаємо, що за цими стінами – широкий світ? …
Я зварю зілля, зварю, старчику, тільки в мене є сама вода, треба вам дістати кори й трухлявого пня. …
– Пийте оте зілля, що приготувала. дурна ти, дівко, ой дурна…), …
за тебе не питаюся, тобі ще, дурці, аби штані, ти за нього мені скажи, що в нього на серці? …
ох і зіллячко ж ви, жонота, гаразд, хоч один є певний спосіб вас узяти, — 