Skip to content «Душа султанова, його серце і дух» – …
Одні розвивають тіло, він розвивав свій дух. …
Тіло пристосовувалося до духу, залежало від нього, а дух був вільний, розкований, мільйонноликий. …
Там відбивався уже й не він з його зовнішністю, а його неповторний дух. …
Впала вона, заплакана й змучена, в обійми князеві, а олень щез, мов дух святий. Мов вигнаний дух, загублений у просторі, приречений блукати, тулятися, поневірятися, неспроможний зупинитись, пустити коріння. …
І коли згадувано про кульгавість Ярославову, то не для приниження єства, а лиш для зайвого й недвозначного нагадування про те, що князь сей кульгавий був єством, але не духом.