Результати пошуку слова: Душа
Кобилянська Ольга – Людина
Змовчу про тоті хвилі, в котрих переживала вона несказанні муки, в котрих її молода душа, що бажала діяльності, силкувалась переломити вузькі границі, якими окружало її теперішнє життя. … Я все відкладаю на великдень… душа така повна, їй мене знаєш… так, але лежачи, писати утомився”… Се були послідні слова Стефана, писані до неї.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик
Думала, пропаща душа! … Досить із нас Ієланума, в мене за нього досі душа болить. … Я знаю, що вона сяде в крісло на нашому балконі, я загорну її ноги пледом, і вона дивитиметься на океан… А я дивитимусь на її зворушливу тонку шийку і відчуватиму, що душа моя спокійна: я знайшов те, чого мені бракувало в цьому шаленому світі.