Результати пошуку слова: Дякувати

потiм усi тi пикатенькi, лисi, чорнi-кучерявi, в тюрбанах i без, довго й схвильовано трясли тобi руки, не даючи, мiж iншим, пройти до туалету (вiд їхньої млосно-пряної кухнi твiй шлунок рiшуче вiдмовлявся i суремив, стерво, басом якраз у тi хвилини, коли годилося гречно дякувати), –

Потім я боявся, що ліфт раптом застрягне і мені доведеться нудьгувати в ньому кілька безкінечно довгих годин, гадаючи – чи є конверт?… Дякувати Богу, цього не трапилося і я увірвався у квартиру, на ходу знімаючи піджак, розкидаючи вусі боки взуття і краватку. Я повернувся, хотів подякувати… Вогник зник.

Такий тесть, та foi3, згодиться, і ти мені повинен дякувати. Тепер, либонь, дякуватимеш старій тітці, що вирвала тебе з лап смерті. дякувати богові, що так обійшлося! — Щастя моє, як мені дякувати тобі за таке кохання!

 Я чув твій тривожний знак… але не знав, де ти… Богу дякувати, що й так додряпався!  Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на моїм місці зробив би,- за що ж тут дякувати? Ну, то богу дякувати!

На противагу такій зневазі, яку нині завдають Цареві і Спасителеві світу сучасні юди, зраджуючи, продаючи, зневажаючи, повинні всі добрі християни лучитись разом, гідно надолужити за зневагу, розважаючи частіше над Його терпіннями, усердніше дякувати Йому, гарячіше любити.

Найефективніший – дякувати за науку. Чи ти знову відгавкуєшся замість дякувати за науку? Дякувати не треба, служба у нас така. Райвіддільські кинулися дякувати за довіру, але я їх вчасно охолодив.

Дякувати Богу, ця бомба сповільненої дії ніколи не спрацювала. Дякувати Богу, він абсолютно сильний і за всі попередні десятиліття накопичив у собі стільки опору, що аж. Тоді він упав переді мною на коліна і б’ючи лобом до землі, став дякувати. Потяг до Франика відходив якось так зрання, але, дякувати Богу, не вдосвіта.

Богу дякувати, вартні папери були не діткнені, як і все інше, в порядку, як бачила я все в тебе. відтак, забравши мовчки свої книжки й убравшись з поспіхом, мов збираючись при тім ще подякувати мені, усміхнувся лиш, окинувши мене блискучими вдячними очима, вклонився і вийшов.

Всі три не загріли на подушці місця, але, дякувати матінці господній, один прикупив городця, другий- того півморга, що здаю за половину, третій перешив стріху і пересипав причільну стіну в хаті. Передихнете в супокої, бо, дякувати богу, на воротах слава не висить. –  Дякувати богові, здорові.

Тоді я б тобі, друже, пояснив, що тут нема за що дякувати. То, мабуть, така скіфська манера дякувати, як ти гадаєш? Але коли говорити про таке, тоді я мусив би не менш дякувати його товаришеві… –