Результати пошуку слова: Дяк

Чотири сини небіжчика отця Петра – два священики, один диякон і один дяк – з здоровими пляшками в руках ходили поміж столами і підряд частували усіх. … Нев-важаючи на те, що він був дяк, він не пішов у пекарню, а сміливо ввійшов у світлицю. … В ті часи не було ще великої одлички між священиками та дяками.

Хоч як було, і голод, і зима,- спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма: Козацька школа, крита очеретом благенькі стіни, плетені з лози, на піввікна заплющена заметом три лави, стіл, псалтир і образи. … Така мені від тебе, сину, дяка. … Мандрівний дяк обідає на пні, –

зiтхнувши, дякує Прiська. … А як старий дяк почує, – … повинен у ногах лазити та дякувати, що подушне все до копiєчки заплатив. … Богу дякуйте. … – одно дякувала мати. … – гукав Загнибiда на дяка. … Знову усi заколесили бiля столу; помiж другими й старий дяк тiпає головою. … – мовив дяк тихо.

Звичайно, не боки облежувати та саламаху їсти, а теж нести військову службу… Та ось маєш: замалим не наклав головою у цій бісовій круговерті… Ще раз дякую вам за порятунок! … – Долі своїй дякуйте… От тільки як же ви тепер? … – Дякую, пане-добродію. … Та дякувати треба йому, що примусив нас перекрити своє житло!

Реготуном його зазнали всі: й попи, і дяки, і мужики, навіть пани й жиди. … Видаватиму, хто перший трапиться: хоч би й за дяків! … хто перший трапиться, чи він буде дяк, чи мужик, чи циган. … Читаю помалесеньку, виразно, поважно, слово за словом, а дяк з паламарем приспівують. … Не оддамо дочки за Серединського, то дамо за дяка.

Але і до похвалки про жорстоку кару можна було призвичаїтися, а од самої кари ослобонитися через хабаря приказним, под’ячим та дякам. … Бєлгородські архієреї забороняли мати дяків, котрі не були посвячені у стихарь, а у Слобожанщині, як усюди в Україні, дячки служили по найму у громади.

Потім дякували за хлібсіль та за частування. … Правду кажучи, можна було дякувати батенькові, а ще більше матінці: їхні турботи не пішли намарне. … Пан Книшевський, кашлянувши кілька разів за дяківським звичаєм, сказав: «Вельможні панове й добродії! … – додав був до повчання пан дяк, –