Результати пошуку слова: Дітвора

дітвора́ – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний дітвора́ родовий дітвори́ давальний дітворі́ знахідний дітвору́ орудний дітворо́ю місцевий на/у дітворі́ кличний дітворо́

Дітвора прибігла саме тоді, як дівчата почали вбирати невисоку гіллясту берізку, вкопану серед вигону. Там зібралася дітвора. Підходить іще дітвора. — Невід ь-звідки виринула дітвора, що було поховалася за тинами. А ззаду ще й ще дітвора… З-за оборогу вискочила дітвора, серед неї і Франкові.

Тільки вдалині, на гирлищі, де вичовганий сонцем до сяйва потік, рябіючи брижами, з розгону вливався в Ташань, метка дітвора злодійкувато тягла з пристані Бовдюгового човна, щоб помандрувати в сагу за шпичаками. Одна лише дітвора з подивом і навіть із веселістю дивилася, як розбирають хати.

іменник жіночого роду (діти, дітвора) відмінок однина множина називний бахурня́ родовий бахурні́ давальний бахурні́ знахідний бахурню́ орудний бахурне́ю місцевий на/у бахурні́ кличний бахурне́* [

Що колись було йому раєм, а потім так безжально кину-гїо його неподалік Вузлової в осінні кураї, де б вій і кров’ю стік, якби його не підібрала зіркоока синьоганська дітвора. І ми, дітвора, шастаючи збуджено по кущах, краєм вуха теж ловимо нічну мову любові, чуємо слова такої ніжності, що їх ніколи не ночуєш удень…

Я й прзичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться. Коли дивлюсь – ідуть якісь люди гурбою: і старі, й молоді, і дітвора; зблизились до мене й на добридень дали.

– заклекотіла громада, загули чоловіки, залящало жіноцтво, запищала дітвора, та й поклонились йому низенько… От Ригорович і шепче пану Микитові на вухо: –  І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що то!

Танкіст, дітвора, зігнута полільниця на вгороді… Дітей тут густо насіяно, і чомусь дітвора все липне до того студента Баглая. Наче ж і шин їм не проколювали, хоча зачіплянська дітвора й нахваляється зробити це, якщо не перестануть з діда Ягора юшку цідити…

вдивляючись туди, де в кінці ряду глинобитних халуп збігалася і юрмилася галаслива дітвора, долинало валування собак.  Дітвора, одягнена в строкате лахміття, і худі собаки з цікавістю дивилися на щось, чого містер Джонс не міг розгледіти.

А ми, дітвора, зимою грали в ковіньки, розбивали носи на сковзалках, весною пускали в мутних ручаях качки з окуги, літом цілі дні проводили на Дінці, а восени рвали багряний і солодкий глід у золотих балках над «чавункою». Бігла дітвора і в грязі боролась за конфети, що їм щедро розкидали родичі молодих.