Skip to content їх підкосила вітряна віспа, дитяча хвороба, від якої на Землі не гинуть навіть діти! …
Певно, ми важимо для них не більше, ніж малеча, що пустує на зеленому лужку, бо вони розуміють, що діти завжди лишаються дітьми. …
Ми сопливі дітлахи, Спендер, галасливі, непосидючі діти, які носяться зі своїми іграшковими ракетами й атомами. Діти селян, сільських священиків, дрібних арендаторів, та тих (дуже нечислених) поміщиків, які мали селянське походження. …
Але це було подібне до того, як діти граються в пужмарки: заховають голівку за стілець і думають, що їх не видно. …
Знову, чисто, як діти: тато удає, що б’є маму за те, що побила синочка. І, мов грядки в садах цвітуть маками, Гареми мусульманські забриніли Дівчатами вродливими й жінками, А руські діти весело обсіли З пилавом мисочки, мов голуб’ята білі. …
Так промовила небога, І обидві впали, І, мов діти, до німого Лику промовляли: «Чудотворная святине, Божа благостине, Нам прибіжище в невірній Стороні єдине! 