Skip to content
Це маленьке доповнення від тебе, еге ж? …
– Еге ж, у кишені, – …
– Еге ж, зовсім не ту, яку він розповів гномам та записав у своїй книзі. …
– Дивні речі нині можна почути, еге ж? …
Еге, це добрячий кінець. …
– Схоже на старі вірші Більбо, еге ж? …
Еге, та це ж наш Пін – тобто, вибачайте, пан Тук!
– Еге, за літературу українську й для народу і для панів, бо ми стоїмо за культуру, бо тільки своя література може розповсюднить культуру! …
Еге? …
– Еге, мамо! …
– Еге, набрали, – …
– Еге, – …
– Еге! …
Один бік його рота наче скривився: розумій, мов, як хочеш: чи – еге, чи ні. …
Еге, мабуть, ви, паничі, хочете їсти!
— Еге, чув, як отой гладкий казав мамі: «Не полегшає вашому чоловікові». …
— Еге ж. …
— Еге ж, — …
— Еге ж, Лесенько? …
— Еге, то хай і Мишко гуляє, щоб я не відстала від нього… …
— Еге ж. …
— Еге, в Петра Антоновича, бачу, надійний захисник. …
— Еге ж. …
— Еге ж, ще забувся вам про газету сказати.
– Еге, добродію,- каже Василь Невольник,- благую часть ізбрав собі пан Черевань – …
– Еге, бгате! …
– Еге-ге! …
– Еге, є сало, та не для кота! …
– Еге! …
– каже Кирило Тур, мов крізь кон, бо звернув свою розмову на такий лад, що й голову понурив…- Еге! …
– Еге ге, пане брате! …
– Еге! …
– Еге-ге!