Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ
Колись Жак уже припадав до цього опуклого лона, жадібно ловлячи стук крихітного серця в тільці, яке формувалося. … Як дув західний вітер, жадібно вбирав ніздрями насичене м’ясокомбінатівським духом повітря. … Повітря було рідкісно лагідне, легені всотували його спрагло, жадібно, наче ковальські міхи.