Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Здавалося, жалібне, звучне пасмо так і воліклося за ними вслід, хвилюючи м’якою гармонією осіннім полем, полишаючи за собою тут і там у воздусі звучне, смутне зітхання, мов жальний зойк бджіл… Чуйна Сойка прокинулася коло бурдея з свого супокою і попала в несамовиту лють.
