Результати пошуку слова: Жаль
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
сухо мовив Загата, і в його очах на одну мить проглянув презирливий жаль до мене.- Іду спати. … – На Левадишиному лиці запікся жаль. … Притому десь з початку віку хвалять речі, аби вони швидше спротивилися, і огуджують, щоб довше викликати жаль. … – На жаль, ні. … Інколи розбирає жаль Я її бачу, навіть не заплющуючи очей.
ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі
Жаль, сину, що їдеш з батьківської хати… Поробив би і це літо в колгоспі, як торік… Хвалять тебе люди, спасибі їм… – … Жаль, що ви не застали «Волги», розмальованої акуратними шашечками: таксі – в розгоні! … Жаль. … – Хай собі, що хоче робить, а мені сина жаль. … А життя, на жаль, і складається з маленьких турбот.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини
Жаль, що Консул поселився на Васильківських Дачах. … Жаль, Що я не маю доступу до скарбниці пана Хоткевича. … А оцих малих найбільше жаль! … Жаль, що нема зараз татка. … А як вам жаль цю дівулю, то давайте свою біженку. … І ні до чого нам цей мотлох, а викидати жаль. … На жаль, маємо лише половину плану, на якому зображено підземний лабіринт.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3
– На жаль, ти знову прийшов вісником горя та лиха… – … На жаль, те, що тобі припадало на ранок, як і нам усім, ти вже з’їв, та ще й з такими почестями. … – На жаль, ненадовго, – … На жаль, розійшлися наші шляхи, – … Спочатку я сподівався зібрати десять тисяч кінних; на жаль, частину доведеться залишити для охорони кордонів і міст.
МИРНИЙ Панас – Повiя
А от мати прийшла i, коли вона навела її очi на їх, велiла скинути – продавати думка… Жаль гострими пазурами угородився їй в серце, веселi думки помутнiлися; досада i сльози потемрили їх. … У Христi жаль так здавив серце, що аж сльози виступили на очах. … думалося їй, а в серцi почувався якийсь жаль до Загнибiдихи.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Заховати тайну серця треба від найближчих навіть,- Можна стогоном жальливим честь коханої знеславить. … Раптом, жаль відчувши в серці, заридала гірко й діва. … Жаль їй витязя сумного, сліз затримати несила, Хоч і словом не озвалась,- як чужа з чужим, сиділа. … До міджнурів, люба сестро, мають жаль і злі поганці.