Результати пошуку слова: Жах

Юрба, мов дим, повалила назад у вагони, підмівши й свого верховоду, який від болю та жаху здурів – оглядаючись на перон, він поривався забрати мертву руку. … Важко було розібрати, чи то кричить хтось на радощах, чи, може, від жаху. … Я побачив довгобразе, спотворене жахом лице, схоже на ще одну маску.

Сміливий хлопець, небоязкий на вдачу, аж жахнувся і подався назад. … Тодозя впізнала князя, жахнулась і ніби охолола. … –  Чого ти жахаєшся? … Нехай ходять по селах та наганяють страху та жаху на людей, щоб не забувались про панську кару. … Задумана Тодозя аж кинулась, аж жахнулась і оглянулась позад себе.

Всі тікали, охоплені жахом. … Від однієї думки, що втратить такого зятя, жахається… … – Це жах. … Жах! … Вогню всі жахаються. … Тишко жахнувся, побачивши Іванка. … Вони побігли, тулячись одна до одної, жахаючись. … Я глянула й жахнулась. … А до вас такого жаху набралися, що хотіли тікати світ за очі.

Навіть собаки виють з жаху. … Воїни з жахом побачили, що саме небо-стеля падає на палац Луніона і поглинає його. … Охоплені жахом, воїни Луніона покидали зброю і забилися в найтемніші кутки. … – Що за часи настали, просто жах! … Вони не помічали, що люди, охоплені жахом, затикали вуха й вибігали із залу.

Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом. … заскакали радісно згуки, і Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи. … Все ще гарячий, роз’юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза.

з його оленячої уяви, охоплений жахом олень знов кидається навтіки й спиняється лише тоді, коли, перепливши річку Леону, залишає те страхіття аж ген за бистрою її течією. …  Який жах!  … Всі з жахом зрозуміли, що насувається якесь грізне стихійне лихо. … На обличчях подорожніх застиг жах.

Мабуть, нема на світі такої людини, за винятком хіба що індіанця, яка не відчула б страху від крику птахів, скрекоту жаб, сичання змій, вереску мавп і папуг, заглушуваних іноді ревінням ягуара, таким жахливим, що аж мороз пробігає поза спиною. … – з жахом крикнув хлопець і озирнувся, шукаючи гілляку або яку іншу зброю.

А між тим мій фільм про Мічуріна сказав би радянському (всім!) глядачеві, їй-богу, багато більш, ніж усі наші камери тортур на екрані, іменуємі фільмами на «военном материале», з вбивством дітей, жінок, і криком, і жахом, і жорстокістю, що їх і так пребагато у нашому житті.

Старий хльоскав нагайом, грізно морщив брови, бив по мордах слуг, але російський „останній салдат” не слухався, падав од утоми, від нерозуміння, від жаху, від туги за чистим, людським, за своїм мирним, селянським життям. … Гармати грохотіли без перестанку над замертвілим від жаху містом.

І йому, дякові Григорію, жахливо захотілося, щоб згадала про нього і звела вгору обличчя і щоб змогли хоч зустрітися очима. … Гапка знітилася, бо в неділю, захоплена біганиною, таки до церкви не ходила, а більше тому, щоб не бачити отієї гордої та пишної пономарки Явдохи, від виду якої її нудило і починав жахливо свербіти язик.