Skip to content …ніяким не келихом, а поіржавілою на збитих місцях металевою кружкою, коли стрілки на стінних дзиґарях наближалися до апогею його нічної самотності, сторож уявляв себе жерцем у храмі Картопляного Бога, аби вранці, прокинувшись, лякатись і каятися, не пригадуючи до пуття, правив картопляну месу, чи, як завжди, тільки збирався. 