Результати пошуку слова: Живеш

Відходив, дружино моя, по зеленій землі… Тільки й живеш у серці моєму». Да, живеш, аби світ не без тебе… Забрали землю, щоб вас лиха година ще до вечора забрала… Проходили літа, з поділеної землі покуштували хліба злидарі, заросла стара межа, та злість Сафронова змогла тільки з ним зотліти.

Тим самим ти підкорив собі час і живеш за двох! Нащо ти на світі живеш, скажи-но мені, дитинко?.   Скільки живеш – все одне й те саме. Дерева на ньому росли, наче в парку, і коли вночі бувало тихо, здавалося, ніби живеш десь на селі. То й ти ще живеш на цім світі? Як же ти живеш?

— Ти щасливий і вродливий, бо живеш по правді. Ти своїм розумом живеш? Дома в Андрія п’ятеро дітей, як він каже, відьма через бовдур наносила, тому на запитання: «Як живеш, Андрію?» — Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: «Навіщо ти, Андрію, на світі живеш?

прийшов, походив по Любечу, думав, що тільки я виродок з роду, а що ти, брате Сварг, живеш у згоді з Браздом… Єдине болить, що не відаю, як ти живеш, княже, дуже турбуюсь, бо ходиш, про землю дбаючи, під мечем… Боялась, не знала, як ти живеш у Києві, чи покличеш мене, а тепер думаю, що жде мене тут?!

І живеш. Це так приємно, коли ні про що не думаєш, наче спиш і не спиш, наче живеш і не живеш.  Коли я втекла з дому й не знала, де голову прихилити, Мотоко-сан сказала: „То, може, поживеш зі мною?” Ось так я й опинилася в цьому домі. Але твоя розмова з директором лікарні впевнила мене в тому, що ти не живеш з батьками.

–  Де живеш? Бо хто б же, який учений, силоміць висмикнутий зі звичного трибу життя, мерщій не поспитав би після цього: «Дозвольте, а як вия ще зробите?» Бо живеш на землі не самою працею, не тільки роботою, яку взяв на себе, а передовсім твердим переконанням своєї незамінимості.

^4 Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. Доки живеш на землі, покайся, бо порох у гробі не молиться і від гріхів не визволяє. Молитва  Господи святий, що у вишніх живеш і всевидючим Твоїм оком споглядаєш на всі творіння! Чого безтурботно живеш у лінощах?

Чи тут живеш ти? Щастя, а де ти живеш? Щастя, а де ти живеш? їxнiх долинах живеш.

Змагає смерть найдужчого – не бійся: Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам! А як же ти живеш? День проживеш, а там… розвіє вітер прах твій! В цім тліннім закутку живеш ти мить… а потім, Хоч як жадатимеш, не вернеться вона. Ти міг би прахом буть, а ти живеш – радій же!

– I як це ти, сестро, живеш у лiсах? Шкодую, що не дбаєш за честь свою i живеш, похований у попелi. Як це ти в ньому живеш? Ой нi, не тягни мене в сад: сад – моя смерть, як це ти в ньому живеш?