СКОВОРОДА Григорій Савич – Байки Харківські
Але в цю глину вдихнуто дух життя, а в тiм буйствi ховається мудрiсть усього смертного. … коли б з мене не витягувала для себе сокiв життя? … Бо як не кажiть, а, ставши ножем, нiколи стiльки сама не перерiжу, скiльки всi тi ножi й мечi, якi за життя своє наточу. … Повiрте менi: не в тому життя, аби бачити, а в тому, аби мацати.