Результати пошуку слова: Жовта

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

–  Все жовтаве… рожеве… Та що це, сон? … Людина, що дихає димом; людина, що викликає з-під землі вогонь і грім; людина, що збила з ніг всемогутнього досі Дорбатая; людина, яку оберігає страшна жовта пантера – поскіна… Тисячі очей дивилися на Артема, дивилися з пошаною, змішаною з страхом.

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

Жовта із зеленим одежа їхня теж нагадала йому осінь, бо зелене на грудях та плечах їхніх починало жовтіти. … Пергаменова жовта шкіра полич, великі мішки під очима, а разом з тим горющі молоді очі, повні ясного, доброго вогню.

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Скоро – час головного, який від прірви і мучитель…» Кілька місяців в уяві – той жовтар з підсвіття, де позводив металічні нитки під ніччю і виставляється, ніби з пошесті, знаходячи очі Мирона Даниловича; влютовується посеред думок, учіпливо, без перерви, при кожному помислі.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

З другого боку, вона й раділа: та жовта тиша така знайома й безви-глядна! … У просвіт видно стало заповнене лінивими й повільними купчастими хмарами небо, синява була така, що аж очі сліпила; їм перелетіла дорогу велика, жовта з чорним, пташка; вона начебто збудила Iвана, він зупинив кохану й сильно, гарно її поцілував.

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

воскова свічка, а в челюстях печі потріскує жовтавим полум'ям жмут смолистої скіпи. … Від жовтавого світла воскових свічок по суворих, зосереджених обличчях ходили мерехтливі тіні. … – Юрась вп'явся в жовтаво-сиві очиці хорунжого. … Тільки потріскувала скіпа, і від її жовтавого світла покоєм бродили примхливі загадкові тіні.

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

Його приховує пекучий туман, жовта пара. … З високого озерного берега вона побачила якось мерехтливі гребені хвиль у надвечір’я, акварельно-зелені острови, тривожний плин жовтавих хмар, навскісне проміння призахідного сонця. … –  Корабель… он та жовта рисочка.

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

Та земля пролягала аж до виднокола, над нею зависло червонясте сяйво, навіть годі сказати, яке – денне чи нічне: небо – без сонця, місяця, зірок – висіло зверху велетенським шатром, а над темно-коричневою межею неба й землі тяглася вузькою довгою смужкою, як після тайфуну, дивовижно жовта, наче полум’я хмара.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Там, праворуч від Ніни, червоно-жовта пустеля ще дихала нестерпною спекою. … Передні колеса вгрузли в пісок, і жовта маса, засотуючи, поглинала їх. … Він ніби й не курів пісками, пустеля лежала жовта, спокійна, непорушна. … Голівка у неї жовта, як золотий пісок.