АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів Posted on by / 0 Comment Стаю коло дверей, а там Богдан якраз декламує: “На купах чорних рук і чорних ніг червона кров і жовта піна, // … сказала жовта постать чоловічим голосом, за яким раптово прорізався мажор і комсюк, громадянськи активний і вічно моложавий, з волоссям на проділ і збитою набакир краваткою.
Осип Назарук – Роксоляна Posted on by / 0 Comment Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть. … Тут воздух був дуже гарячий і води було дуже мало, вона була жовта і воняла сіркою.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Гнав в ліс своїх жовтаню та голубаню, і коли вони потопали в хвилях лісових трав та молодих смеречок і вже звідти обзивались до нього, як з-під води, тужливим дзвоном своїх дзвінків, він сідав десь на узбіччі гори, виймав денцівку (сопілку) і вигравав немудрі пісні, яких навчився од старших.
Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment Та ходила ще по маєтку й блукала в лісі літня жінка – далеко, мабуть, за сорок років – жовта, хвороблива на вигляд, із божевільними, неспокійними очима й незмінною ідіотською посмішкою на губах.
СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка Posted on by / 0 Comment Жовтаві хвилі Вачуайо колисали стрімкий корпус із скошеною спереду рубкою. … Жовтаві хвилі омивали стовбури дерев, що росли у воді. … Пролетівши над пляжем, неподалік приземлилася червоно-жовта машина.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Уже вночі поминули Капустине, потім Стецівку і за дві версти від Скаліватки під’їхали до залізничної будки, з віконця якої пробивалося жовтаве світло. … На ній не росте ні одного деревця, ні одного кущика, трава і та жовта, через те люди її обминають.
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК Posted on by / 0 Comment П'єтро швидко відчинив дверцята громіздкої шафи й обережно вийняв сувій жовтавого паперу. … Він тицьнув Арсенові в руки цупкий жовтавий сувій і поїхав геть. … Його повне, злегка жовтаве обличчя, обрамлене чорною бородою, було непроникне. … На жовтавих щоках пробивався легкий рум'янець.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Вся жовта, почорніла з осені… Я сам не-помітив, як почав схлипувати і плакати.
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment Жовта фоя не зважає на космічне диряве синє полотно неба: вона і воно – вічні… І ці ліси.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Сухорляве, уже роз'їдене війною обличчя було жовтавим і якимось страшним на білій-білій подушці… … Жовта глина лежала на стерні свіжими купками. … Повз неї пропливла жовта рука, стрижена голова.
