ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Внизу, у жовтому піщаному ложі, лежала річка, і по піску ганяло двоє голих золотистих, як і пісок, дітей. … Тоді він узяв її під руку, і вони аж зупинилися – напав на них і ледве не задушив, заклавши дихання, такий гарячий вітер, якого не буває в серпні. … Весь світ бачив у жовтому світлі, у тій болющій доброті.