Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment ге, тоді й поготів: не здихаєшся, не видереш з корінням, як оцей Петрів батіг, із думки, з серця, вічно гнитиме в ній, ширячи каламутно жовтявий я дух переможної несправедливости, —
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment Я розрізняв карликові дерева, і живопліт, і доріжки – не справжні, а з тієї самої субстанції, яка вже зовсім затужавіла, наче жовтявий гіпс.
ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment Всюдихід квапливо повертав, рухаючись уздовж стін навислого гілля, з порепаних грон сипався жовтявий пилок, який покрив вітрове скло, комбінезони й навіть обличчя людей; з глибини заростів пашіла спека, дихати стало зовсім важко.
