Результати пошуку слова: Жура

сказав Степан Журавель. … каже Журавель. … каже Журавель, — … — Далебі, що добре говорить кум Журавель, — … каже Журавель, поплескуючи його рукою по плечу, — … жартував собі Журавель. … казав Журавель. … Тоді каже Журавель: — … — Далебі, кум Журавель добре говорить, — … Журавель був досвідчений ватажок.

І про панянку Вергун теж… Корват обережно, немов отруйну, бере до рук візитку, прочитує її: «ЖУРА Вадим Борисович. …  Жура? … Жура називає Анджелою. … «Може той Жура хоч пляшку поставить. … Жура показує Корватові на дубові двері: – … – питає її Жура. … Корват і Жура сідають. … розглядає етикетку Жура, –

Жура́йтіс – прізвище (литовське прізвище) відмінок чол.

журавли́ний – прикметник (від: &# … 039;журавель') відмінок однина множина чол.

жура́вський – прикметник відмінок однина множина чол.

Козак Василь Шудренко був у Кальницькому полку (РВЗ, 271; сотня Борщагівська), у Кропивнянському – Іван Шудриченко /368; сотня Журавська/, у Полтавському – Децько Шудриченко /427; сотня Веприцька/. … журавель», « … В такому разі, прізвище Баглай похідне від багла й пов’язується з журавлем або чаплею.

жура́в – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний жура́в журави́ родовий журава́ жураві́в давальний жураву́ журава́м знахідний жура́в журави́ орудний жураво́м журава́ми місцевий на/у жураві́ на/у журава́х кличний жура́ве* журави́*

журавле́вий – прикметник відмінок однина множина чол.

жура́вка – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний жура́вка жура́вки родовий жура́вки жура́вок давальний жура́вці жура́вкам знахідний жура́вку жура́вки, жура́вок орудний жура́вкою жура́вками місцевий на/у жура́вці на/у жура́вках кличний жура́вко жура́вки [розм.]

жура́вицький – прикметник відмінок однина множина чол.