Результати пошуку слова: Журити

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

Posted on by / 0 Comment

– запрошую дядька i прикидаю в головi: як би це добре було – мати i старi заметушилися б по хатi, почали журитися i радiти, а я прикипiв би до дядька Себастiяна, слухав би листа i досхочу роздивлявся б стеєр.  … Я виглядав, виглядав тебе, а далi й журитися почав.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

— Ет, нема чого журитися, — … Мене вразила відчужена її самотність; і мені баглося по-синівському її обняти, посміхнутися, поцікавитися її здоров'ям; я навіть підступив до її столика; я навіть приготував кілька щирих слів, що не треба, мамо, журитися, весна ще повернеться.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

За третьою чаркою він уже забував вставляти у розмову трудні слівця, які старанно колись виловлював з газет і книжок; починав журитись за синами або розповідати про своє життя, часом хватаючи десь через міру. … — Ти знаєш, як мати .наша буде журитися, — … Тому й гріх журитися, бо все йде правильно, як часи».

КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов

Posted on by / 0 Comment

Мій батько ще не стар, ожениться, дітей бог дасть, мене забуде, без мене привикне, не буде журитись; а мені зачим жити на сьому світі?… Коли він справді мене любить, як я його, так ще лучче тут мені вмерти, бо що з нашої любові має бути? … Я перестала журитися, стало мені легко дихати.