Невисока чорнява жіночка, з ляскучим голосом, уся обнизана коштовностями, говорячи, всьорбувала в себе повітря аж приахкуючи, так ніби намірялася ковтнути тебе, і Генріх, хоч який був…
Заквилила чайка – й разом перенесла його думку на село, в тиху сільську -хатину, нагадала про жінку, про діток… Жіночка така маленька, чепурненька, швиденька, –
Паніматка – тиха та боязка жіночка в чорній, запнутій до самих очей хустині – напрочуд швидко й води загріла скупати дитину, і на стіл зрихтувала «що Бог послав», і засвітила над столом гасову…
Правдою… Дружина Головацького – присадкувата зизоока жіночка з порепаними від тяжкої праці руками – сказала, що чоловік подався на хутір до знайомого коваля, і накинула на двері защіпку.
Вона добра, але й дурненька жіночка: інші час від часу вискалювали свої зуби, завдавали удару в найболючіше місце і цим мене приголомшували, а от Токіко на таке не здатна, вона на диво наївна, але навіть ця наївність… –
І як чудно, неприродно, що в цього секретаря є тиха білява затишна маленька жіночка, любовна, невсипущо-клопітлива — мати цілого намиста дитячих білявих, русявих, круглих і подовгастих голівок.
II ОЙ БИТИМ ШЛЯХОМ КИЛИЇМСЬКИМ, ОЙ ДИКИМ ПОЛЕМ ОРДИНСЬКИМ… Там в долині огні горять, Там та гаре полон ділять… Один полон з жіночками, Другий полон з дівочками… З народної пісні I Настуня почула, як хлюпнули на неї студеної води.