Skip to content Увесь майдан був забитий людьми: хто, припавши обличчям до землі, неначе завмер у молитві, хто голосно ридав, здіймаючи руки до неба, а хто стояв мовчки, понуро, не одриваючи погляду від своєї старої церкви, коло якої вони виросли; постарілись, коло якої збиралися вмирати, а тепер мусили спалити своїми руками. Коли для забави панночки приводили перед ганок мале телятко або вiзник приносив щенят, Яринка обiймала їх, цiлувала, пестила, знаходила "чудовими", тодi як на дiвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшої уваги, наче то була не людина, а кiлок, забитий на свому мiсцi. 