Результати пошуку слова: Завія

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Зірвався сніг і косо завіяв: такий густий, що ні билинки не видно на обочинах. … Іноді такі невстежимо швидкі, що зливаються в поземні пасма, мов струни моторошного телеграфу, через який перебігає звістка про світову біду… «Ну, й завіяло! … Завіяв сніг і стих. … Версти завіяні, вже не видно втеклого! 

Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди

Posted on by / 0 Comment

На подвір’ї біля тину лежало кілька завіяних снігом човнів, лежали й зрубані верби, що підуть на човни. … З хлібом поперед себе вискочив надвір, де мерзли завіяні чоїти, па яких уже не попливе молодий Човняр, хіба що дитя його через роки підійметься у світання на річці батьків.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Перескочив через пліт, вдарив сніжкою у вікно і пішов до високого, завіяного снігом стогу сіна. … Потім наче щось скрипнуло; біля самого вуха промчала п’яна завія. … Оті роки, що навік одшуміли весняними зливами, горобиними ночами, осінніми туманами і голубими завіями, впритул підійшли до Дмитра.

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Posted on by / 0 Comment

Мати й Ганнуся в один голос божилися, що не з’являвся він хтозна й відколи, як завіявся десь ще в Пилипівку, то тільки його й бачили. … І важко було мені йому в очі дивитися, і хотілося чимдалі від дому завіятись. … – Ми можемо завіятися, де нас ніхто не знайде.