МИРНИЙ Панас – Повiя
Кругом хати був вiльний проход; помiж бабами ще виднiлись просвiти; у просвiти носили снiг, закидали їх. … Занесе-закида зовсiм снiгом, душу заморозить навiки. … – питає, позираючи через засiк на чоловiчу постать, закидану снiгом. … Вчетверте знову закипiло бiля серця… як був трохи не повний горщик, так я ним на його i линула… Господи!..