Skip to content отже, від маківки до носа я був, як гроза, а від носа до підборіддя – як весняний краєвид, залитий сонцем… …
Портьє, залитий кров'ю, прихилився до стіни. …
Я дивився з вікна на мокрий, залитий дощем цвинтар, на могильні плити, вкриті брудним, коричньовим листом. Світ, що сяє й сяє тобд без меж, залитий сонцем, ніким не заселений, недосяжний ні для яких димів та отруйних випарів, але для когось-таки мовби створений, сповнений величі й загадковості. …
Поезія дитинства, вона ж таки була, був світ, сповнений росяності, радісних барв, залитий вранішнім світлом… Уночi собор виглядав ще величнiше, увесь був залитий вогнями, всюди блищали золото, срiбло, мармур, оксамити. …
Iмператор, як звичайно, стояв у паракиптику за завiсою, крiзь щiлинку дивився на залитий вогнями собор, тисячi людей, яскравий одяг священнослужителiв. 