Микола Гоголь – Вій Posted on by / 0 Comment І він почав ліпити воскові свічки до всіх заломів, налоїв та образів, не окупуючи нітрохи, і незабаром уся церква сповнилася світлом.
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment як знесено матір удолину, саме то тій стороні, де силувалася вона знести її сама вдолину, заломився з страшенним лоскотом дах. … Коли б це справді було так сталося, Ірино… Коли б справді був дах над ними заломився!
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців Posted on by / 0 Comment Концесіонери зупинились у кімнаті, сусідній з аукціонним залом.
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР Posted on by / 0 Comment Заломи на такому капелюсі крило бравіше, ввіткни зверху пір’їну, і міг би ним вимахувати який-небудь середньовічний кабальєро, церемонно вітаючи десь на вулицях Верони або Сарагоси своїх середньовічних дам…
РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту Posted on by / 0 Comment І якщо затвердилася в мові колоністів оця сіра інвентарна назва, то лишень тому, що нею користувався Президент, Коли Макаров робив поворот, поли халата заломлювались і відкривалися голі, покриті волоссям ноги. … Обом затриманим наглядачі наділи металеві браслети на заломлені позаду спин руки.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment І тоді доктор Коельо нагнувся, поклав на трибуну великий, загорнутий у рожевий папір згорток, розірвав його хапливо і підйяй перед ошелешеним залом маленьку, висушену, з широко відкритими очима людську голову.
Володимир Кучмук – Програмування на мові ДОВІР’Я Posted on by / 0 Comment Над залом запанувала гнітюча мовчанка, яку насмілився перервати директор АНБ: в якійсь мірі і його відомство було причетне до масштабної «гри», тому він розумів, що становище треба виправляти.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Лишень Валентій по відході батька Остався сам, і руки заломав, І простогнав, мов під обухом ката: “Що я зробив, що я зробив, о боже!” Смеркалось.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment Як уздріла Наумиха, що діється, так руки й заломила.
