Результати пошуку слова: Занадто

Тільки не до академії — зали академії занадто великі й вульгарні. — Занадто багато самого себе я вклав у нього. — Занадто багато самого себе! — Ні, ти лише сказав, що вклав у портрет занадто багато самого себе. занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет, занадто багато…

Він слухав і дивився на неї, несвідомий того, що погляд його занадто пильний і в ньому відбивається вся його чоловіча природа. Якби ще прийшов батько, це було б уже занадто. Містер Хігінботем занадто скупий, щоб наймати служницю, коли з усім могла впоратись його дружина. Занадто вже це різкий був перехід від Рут.

Юнак був нахмурений і… з сивизною на скронях, серйозний, але дуже чемний, аж занадто чемний. Вони перед очима цілого вагона йорзали на ослонах і говорили межи собою підкреслено байдуже, грубо, ривками, занадто серйозно й несамовито курили. Занадто – бо все безглуздо і занадто цинічно, до самозаперечення безглуздо й цинічно.

Коли вона входить до кабінету, їй на хвилинку здається, що батько й Отто занадто раптово стають веселі. Батько без ладу все то замикає, то відмикає шухляди столу, по кілька раз із неуважною заклопотаністю обмацує кишені й занадто пильно поглядає на Отто. Насамперед занадто палка й бурхлива албанська кров і в батька, і в сина.

Занадто блідолиций, як на острів’ян, споконвіку смаглявих. Не переймався тим занадто. Клопітливо занадто, чи не так? –  А в устах ваших священиків воно не видається занадто непристойним? Бжуховський був занадто простацький чорт. Чи сама рабиня, занадто зухвала й неприборкана, як на її становище?

Генеалогічні додатки до Червоної Книги Західного Краю складають окрему чималеньку книгу, і всім, окрім гобітів, вони здаються занадто нудними. Дехто, хитаючи головою, додавав, що це вже занадто: чи то справедливо, коли у ті ж самі руки потрапляє і вічна (без сумніву!) молодість, і невичерпне (як кажуть) багатство!

На Сосницького я не дивлюсь, але бачу, як його рухи стають важкими та занадто рівними, — Сосницький потягається і протяжно позіхає, занадто широко, як мені здається, розтягаючи свій масний, великий рот. — А вам не було занадто тепло в Сибіру в цьому пальті? занадто мало страждання дала мені.

Якщо й була в тому хоч крихта правди, то все те коїлося занадто далеко, щоб могло потривожити Трурлів сон. Коли й пробив навиліт, то занадто швидко, аби хтось щось помітив. – Ні, це вже занадто! Треба добре пильнувати, аби не ковтнути забагато любчика-шурупчика, бо від надміру можна зовсім зникнути, занадто омолодившись.

Завів би собі приятеля – вовка якого-небудь або ведмедя, ходили б ми з ним на полювання, гомоніли б… Набридло б, звісно, врешті-решт, та й не схоже, щоб у цих лісах можна було вештатися з приємністю: занадто багато довкруг заліза – дихати нічим… І потім, усе-таки спершу треба скласти нуль-передавач… Він зупинився, наслухаючи.

–  Пробачте, я стаю занадто цікавою. Тільки вже як починали занадто докучати з своїм торгуванням йому купці, то відбуркував їм глухим басюрою: «Так» або «Ні», « Професорові Отаві навіть докоряли за те, що його наукові інтереси скупчені на занадто відлеглих у часі проблемах.