Результати пошуку слова: Зата
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Потім він затамував подих і весь побагровів: поряд нього лежали трупи ворогів, і нікуди було дітись від них, ані сховатись від нестерпного смороду. … Військовий кореспондент, що був якраз тут, дивився на нього з затамованим захватом. … Здавалось, всі затамували подих і на якусь мить ніби відірвались від землі.