Результати пошуку слова: Зата
Біблія – Старий заповіт
26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров? … 13 Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! … 29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: 30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика
Тому, я гадаю, він і затаївся в сельві. … – каже він з холодною рішучістю, немов цим словом хоче затаврувати свого найлютішого ворога. … Всі тиснуться біля поручнів, затамувавши дихання. … Його запрошував майже незнайомий дядечко, якийсь надто сторожкий, дуже затаєний, що не вступав з пасажирами ні в розмови, ні в ділові контакти.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Невисловлений, затаєний, але невідступний страх! … Все, що тут написано, ви мусите самі розповісти, не затаюючи нічого. … Слідчий пряде очима, а Андрій читає в тих очах затаєне, хиже чекання, щоб Андрій хоч трішки десь надломився, щоб здав психічно, тоді він вхопиться й буде розмотувати його душу, як той Асланову.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський
От і весь секрет; я не затаюю нічого – й кажу для вселюдного слухання. … Відомо, як і чому виникло перше хвилювання; отож, я, затаївши дух, немовби вибираю пшеницю, а сам тільки пересипаю її та спідлоба дивлюся на Тетясю… і, будь що будь!.. … Більше ні слова про невірну: всі почуття до неї я затаїв у моєму серці.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Артемій, і його жінка довгенько сиділи й мовчали, неначе й дух затаїли. … І легеньке, легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як подих вечірнього вітерця по вербах та по лозах, вирвалось з грудей у Ваті, і вона ледве мала сили, щоб затаїть його в своїй молодій душі. … Вона затаїла в своєму серці й своє кохання, затаїла й своє горе.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ
Йшов обережно, бурмочучи: одна, друга, третя, четверта… На восьмій затамував подих. … Жак стояв за стовбуром, затамувавши подих. … Тієї миті мрець випав і покотився вділ, де, перш ніж розпастися на міріади картоплин, звівся й затанцював. … Чекали, затамувавши подих, одначе того разу він не зміг їм більше нічого оповісти понад своє ім’я.