Результати пошуку слова: Звір
Стендаль – Червоне і чорне
«Ну, тепер нарешті він викладе мені свою таємницю,— подумав Жульєн,— раз він почав говорити про себе, значить, почнеться звіряння почуттів». … «Якщо й цей юнак зрадить,— казав собі пан де Ла-Моль,— на кого ж тоді звіритись? … «Він і трохи не розчулився, звір отакий,— подумала вона.— Ні, що я кажу — звір!
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Ні села кругом, ні духа… Скрізь галки літають, І собаки, мов на звіра, Скиглять-завивають. … VII «Яка ж тогді се буде в тебе віра, Щоб, як на падло, на людей дивитись І, переваживши німого звіра, Своїм запеклим варварством хвалитись? … Обізветься стиха гласом Кротко сумовитим Той, кого стара вважала Звіром ядовитим.
Люко Дашвар – Мати все
Не все ж фараонам та Габсбургам…» У серці прокинувся і загарчав дикий звір. … Стас відчув, як дикий звір біля серця зловчився, перестрибнув у мозок. … Повія вирвалася, по-звірячому вигнулася. … Розлютилася — звірі милосердніші. … А яке ж воно м'якесеньке, шовчики назовні, звірятка повишивані… Не згодилося.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…
У самому лісі нас попереджали звірі та птахи. … Ми чекали на звірів і птахів. … Глянув на наші руки й питає гнівно, майже криком чеською: “Ви люди чи звірі?” Звучить майже як українською. … Викликав ще кілька разів, розпитував, що його могло цікавити, звіряв, мабуть, з інформацією від Гамівки, бо в Польщі про себе я нічого не говорив.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
До нього вела звірина стежка, що тягнулася з кущів багна, які буйно росли на схилі: спуститися вниз було зовсім легко. … Ниточка Аріадни, що мала провести крізь лабіринт звіриних стежок та випалених сонцем скель. … Ось Гелена, вона вміє лікувати всіляку звірину й така добра, що навіть чорні лелеки від неї не ховаються.