ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
Далі з лютої розпуки Заламав передні руки: «Лисе,- каже,- згину тут!» « … Лишу Вовка – може згинуть. … Щоб лиш на гіллі не згинуть, Не задумавсь камінь кинуть І на батька свого честь. … Та в предсмертную годину Шлюбував: коли не згину, За гріхи покуту збуть. … Як хто злий з марниці згине, Чи ж не кажуть: за цапине Покоління пропада?