Skip to content
Але над ним стояла душа, стояла – вогневіла, дедалі грізніша, дедалі затятіша, не бажаючи здатися. …
Бо що легше, а що тяжче: чи, скажімо, лягти отут і, заплющивши очі, пірнути в нірвану, здатись, а чи, очей не заплющуючи, дивитися смерті в вічі й не здаватися, не лягати, а йти?..