Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
— переніс злість на коней. … І він перераховує всі свої невідкладні турботи, і темні неблискучі очі, підперезані круто вигнутими сережками фіолетових підтьоків, туманить вологий світанок, біль і злість. … Ростемо на злість ворогам. … — і голос молодиці здригнувся, подобрішав, заглушив недобру злість.