Результати пошуку слова: Зося

– спитала Зося (так звали найменшу панну Пшепшинську). – Зося осміхнулась. Зося аж облизнулась, а старша сестра вже давно кмітила за Зосею та Якимом. Може, тобі присниться Зося Пішепшинськівна. –  А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? Не дивлячись на Якима, пішла Зося за людьми.

Подумайте, куме, Зося від його десятьма роками старша… Як сам придивиться, і йому Зося подобається, тоді скажемо. Зося услугувала гостям і вертілась по хаті. Андрієви пояснила Зося, що біля його сиділа, як йде ця забава і він розрухався. І при тім Зося частенько стикалась з Андрієм.

Зося жваво відповів: “Хочу”. — Тимчасом Зося й Ватя вчилися й виростали. І схожість їх не обмежувалася самою зовнішністю, вони були схожі один на одного всією істотою своєю: наприклад, Ватя хотів учитися, і Зося теж; Зося хотів гуляти, і Ватя теж. Та Зося розважливо розсудив, що три карбованці то гроші, а естамп — що таке?

Ви знаєте, що розлуку з вами я переноситиму важче, ніж Зося… Так чим ви на той час були озброєні? Увійшла Зося.  І вдома його немає, як сказала мені Зося. Зося уже повернулась додому з малим Стратончиком і думала над тим, як же пестливо його називати, щоб ім’я не різало слух.

І Зося була така красива». – Зося була дуже красива, аж всі решта чоловіків ревнували». – Зося з мамою – червоні від зніяковіння, бліді від туги, що зробити весілля бездоганним таки не вдалося, – Маю одружитися з дівчиною на ім’я Зося. Зося? Але ж Зося така гарна дівчина. – голосно заверещала Зося, не змігши стримати голос, –

Ви – Луїза?… А я – Зося, сестра Iгоря. попросила Зося. Зося уважно роздивилася малюнок, який утворили фуса* на стiнках фiлiжанки, i розповiла Луїзi про таємницю брата. Програв рiк тому батькiвський спадок, усi грошi, навiть тi, якi Зося дала йому на збереження. Зося заплакала.

quot; Менша донька його, чотирнадцятилітня Зося, того самого дня, пильно вдивляючись у мене великими дитячими, повними жаху, очима, оповідала мені, так само пошепки, тулячись до старшої сестри як довелося їй бути за випадкового свідка страшної картини.

Але Єва і Зося вже помітили її й бігли до неї.

Молода жінка Зося щезла з землі, як блискуча зірка з неба; сини, його гордощі й надія, поклали свої буйні голови у боротьбі з бунтарями, хлопами; лишилася йому тільки одна дитина, Галина, така ж на вроду, як і її красуня мати… єдина його втіха й надія… І що ж тепер?..