Skip to content
— Зрештою, — …
Зрештою, тепер уже не знаю. …
Зрештою, мама казала, всі нехай прийдуть! …
Зрештою, як хочеш — грай, а я зайду на часок до хати до будучого шурина. …
Та зрештою, що я за безголовий, що собі тим голову сушу? …
Зрештою, інші гості чи будуть вони тобі нічим? …
Зрештою, може ти це будеш і ліпше знати, як я.
Він, мабуть, не розумів її почерку, бо зрештою шпурнув зошит з такою злістю, що той опинився під ногами. …
мовила зрештою. …
Дівчинка то підбігала до вікна, вдивлялася в білий сніг, то щось нашіптувала Мишкові, та так настирливо, що той зрештою не витримав, зітхнув скрушно і, зиркнувши спідлоба на матір, закрив підручника.
Він має владу, він має волю, а я… тільки знання… Мене, зрештою, та й тебе, не б’ють, як того селянина. …
Зрештою, де б він не взяв ці гроші, мені, та, напевне, й тобі, здається небезпечним, що наступник трону робить подарунки війську в той час, як його святість не має чим заплатити полкам Нітагера, які повертаються зі сходу.
