Результати пошуку слова: Зір
Олесь Гончар – Берег Любові
розглядаючи в люстерко свої довгі вії, зіронізувала Світлана Вусик. … У своїй віллі серед маслинових гаїв на публічний огляд поставив би, щоб потішати і твій, цезарю, зір! … Задер голову, погляд прискіпливо зачепився вгорі між снастями, між зірок. … І зір поки що не зраджує, нитку в вушко втягує без ваших окулярів…
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки
Вона напружувала зір, але за пагорбами нічого не було видно. … ЛІТНЯ НІЧ У кам'яних галереях збиралися марсіани, а потім гурт за гуртом зникали в тіні синіх пагорбів, залитих тихим світлом зірок та братів місяців. … Над синіми горбами сходила зелена зірка. … – Смак, зір, нюх, слух, дотик – усе сприймає їх.
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян
Але думки ліниво розповзались, немов червоні лісові блощиці, коли зірвати кору з їхнього сховища на старому, порослому мохом пеньку. … Серед зірок одна – червона – яскраво сяяла над обрієм. … Чорт візьми, та це ж була його зірка! … Ти бачиш оту червону зірку? … Розділ VI ДОРОГА ДО ЗІРКИ Скінчився третій день важкої дороги.
ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі
– Зірвала з голови квітчасту тернову хустку.- Не впізнав? … Марія ніжно дивиться на чоловіка, і зір їй туманить сльоза. … – Наказом командування за бої на підступах до озера Балатон вас нагороджено орденом Червоної Зірки. … Демонструвався фільм: у головній ролі – зірка польського екрану Інга Томбрзинська.
Люко Дашвар – Мати все
А брат сміявся, у запалі повалив Інку на диван, швиденько зірвав із себе штани, а з Інки — тоненькі трусики, вигинався на ній так звабливо і збудно, що Стас губи собі обкусав у тій тумбі, підглядаючи у щілинку. … Не справи з місця зірвали — сором. … Ліда зірвалася, підбігла до дверей братової кімнати.
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана
Граф і двоє інших гравців зірвалися на ноги. … Почулася голосна лайка, шум боротьби, крик жінки – і знову запала тиша… Жіночий крик ще не встиг затихнути, як Тарзан зірвався з місця. … – вигукнув він і зірвався на ноги. … Легкий крик зірвався з вуст дівчини, але вона відчула лише легенький струс і без найменшої шкоди стала на ноги.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Тоді зірвався на рівні і знову схопив ломаку. … Колода ж зірвалася йому з плеча і прогриміла вниз. … Що варта йому така дрібниця, як людині зір повернути? … Верни мені зір, отче! … – Коли не повернеш мені зір, прокляну тебе навіки! … – Перед лицем смерті своєї, поверни мені зір! … Хто мені тепер зір поверне?