Skip to content …не досить, повторюю останню строфу поезії Суїнберна:[157] І все відкинувши – надію, гнів, страждання, Від прагнень звільнені, в душі зберігши мир, Ми вдячні посилаємо зітхання Тому, хто десь серед далеких зір, За те, що дні життя роковані на страту, Що мертвим із могил ніколи вже не встати, Що річки плин стрімкий, зриваючи загати, Увіллється… 